Тиша вистежувала нас. Було чути, як вона дихає, причаївшись, як бажання. Спокій здавався лише тимчасовим. Сонливість оживала, повільна жасминова і важка. Це був час слухати, як б'ється твоє серце на межі забуття, наче зворотний відлік, подорож в інтимне, де все завершується, але ще не розплутується. Відключіться і зосередьтеся на своєму священному внутрішньому «я», дотягнувшись до глибини своєї свідомості. Це був день? Чи це була ніч? Незабаром ви повинні покинути сутінки, але ще не зовсім. Спершу насолодіться L'HEURE MYSTÉRIEUSE лише одну годину - не довше, обіцяю - витягнутою з глибини душі, і заново відкрийте для себе своє особисте коріння.